Стежками казкового силача – котигорошка

5 - 10 липня на дитячій оздоровчій базі „Придніпровець" понад 180 школярів з усієї області боролися за право називатися найбільш спортивно підготовленими. З ранку до вечора учасники перебували за межами табору - на галявині в сосновому бору, де з мотузок і жердин були сконс-труйовані смуги перешкод. Гра-випробування „Котигорошко", за задумом організаторів, не лише дисциплінує та привчає до злагодженої роботи в команді, а й має на меті підготовку дітей до правильних дій у разі різноманітних надзвичайних ситуацій. Ось і цього літа уже вкотре малі спортсмени мали змогу відчути не лише смак адреналіну змагань, але також відповідальність за успіх виконання вправ, та за результат усієї ко-манди.
Кожна команда учасниця традиційно включала тренера та 20 дітей. Згі-дно зі спеціальним положенням, команда складається з двох груп по 10 дітей: молодша (8 - 12 років) і старша (13 - 16 років). Критеріями, відпо-відно до яких оцінювався рівень підготовки дітей-спортсменів, були швидкість і правильність виконання. Хоча для будь-якої вправи учасник і мав аж три спроби, за кожну невдалу судді знімали штрафні бали. Про події змагань охоче розповідав Віталій Зобенько, підполковник служби цивільного захисту, член оргкомітету і журі. На його думку, одними з найціка-віших конкурсів є вступні - приготування каші, а також конкурс назв і девізів. Смакуючи приготованою на смаку хвойного лісу кашу, якраз до-речно слухати анекдотично смішні імення, якими назвали себе команди-учасниці.
Та не менш кумедними є й вправи, що їх мають виконувати діти. Так, у „мишоловці" діти мають проповзти по землі під дерев'яними скобами, які так і очікують щоб за найменшого поштовху впасти і «причепити учаснику штрафні бали». На думку учасників - один із найскладніших етапів, „Павутиння" за спостереженнями тут дійсно зазнають невдачі не менше, ніж чверть малих спортсменів. Справа в тому, що „павутиння" - це сітка з мотузок, натягнутих між кільканадцятьма деревами на висоті що най-менш метр над землею. Діти мали пролізти по мотузках від одного краю до іншого, при цьому завжди спираючись на три точки опори. Складною ця вправа є і тому, що відтворити її самостійно, щоби потренуватися, ані тренерам, ані учням не під силу. А от вправу „ліана" організатори, певно, запозичили з книг про Тарзана. Тут потрібно неквапливо проходили по канату, балансуючи на ньому й обережно тягнучись, аби вхопитися за наступну мотузку, що звисає згори. Нелегко пройти і по „зруйнованому мосту", що являє собою конструкцію з мотузок і брусків у формі ромба, натягнуту між двома соснами.
А ось наступні випробування вже більше стосувалися справи рятування людей. Діти на швидкість не лише одягали протигази а й надавали першу медичну допомогу потерпілому якого до того ж треба було евакуювати у безпечну зону.
Особливу увагу привернув конкурс із викладання на землі з одежі міжнародних знаків лиха: одна за одною команди рівненько розгладжували на траві олімпійки та футболки миттю розбігаючись урізнобіч із вигуками: „Готово!", таким чином кожна команда сигналізувала, що завдання виконано і ніхто більше нічого не поправляє. 
Інші емоції вирували поряд із наметовим табором де для учасників відбувався конкурс з основ безпеки життєдіяльності «розумнику». Цей етап нагадував екзамен: діти тягнули білети, схвильовано відповідали на запитання, демонстрували практичні вміння.
Закінчення гри відзначали урочистим концертом і церемонією нагородження переможців. Дітям презентували спортивне спорядження та екіпіровку: м'ячі, тенісні ракетки тощо. 
Кращими як серед молодших так серед старших груп, ставши таким чином абсолютними чемпіонами, стали Сміляни, команда з села Балаклеї Смілянського району і забрала на зберігання до себе Кубок. До речі, й назва команди така ж, як і назва змагань - „Котигорошко", що, можливо стало символічним а можливо допомогло учасникам перевтілитися в дужих та спритних українських диво богатирів. 
Проте на думку організаторів головне те що діти отримали від змагань не лише гарний настрій, але й користь. Навіть не підозрюючи про виховну роль гри-випробовування, вони набули нових навичок, знань які можуть знадобитися у будь яку хвилину, адже життя надто складна річ. І, хто зна, може, саме сьогоднішні «Котигорошки» завтра стануть тим випадковим перехожим, від якого буде залежати порятунок чогось життя. В цьому й полягає прихований сенс акцій на зразок школи випробовування „Котигорошка", проведення яких значно сприяє підвищенню обізнаності населення з питань безпеки.